Український бізнес зазвичай асоціюється з ризиком і постійною боротьбою за виживання. Але якщо придивитися ближче, стає видно, що навіть у часи війни великі підприємці не просто зберігають капітал, а активно вибудовують інвестиційні стратегії.
Як раніше писало LIGA.net, багато з них паралельно переглянули свої портфелі та вибрали максимально різні напрямки, — від класичної нерухомості до високоризикових IT-активів.
Василь Хмельницький — ставка на “залізо” і технології
Замість десятків бізнесів він залишив лише два напрями: індустріальний парк у Білій Церкві та UNIT.City. Мінімум романтики, максимум прагматики — виробництво, освіта, інновації. Те, що працює за будь-якої погоди.
Марина Авдєєва — страховий бізнес плюс квартира в Анталії і картина в рамі
Її головний актив — “Арсенал Страхування”, але паралельно вона тестує auto-insurtech Easy Peasy і підбирає нерухомість у Туреччині “на чорний день”. А ще — купує українське мистецтво. Причому не символічно, а від сотень тисяч до кількох мільйонів доларів за проєкт.
Максим Кріппа — від БЦ “Парус” до світових чемпіонатів з CS2
Бізнес-центр «Парус», готель «Україна» та МВЦ — це лише одна частина активів, а друга пов’язана з кіберспортом. У цьому напрямі Максим Кріппа інвестує в NAVI, Maincast та низку суміжних сервісів. Нерухомість забезпечує стабільність, тоді як ігрова індустрія — потенціал для швидких ривків. Окремо працює благодійний фонд MK Foundation, спрямований на підтримку військових.
Тимофій Милованов — спокійний індекс S&P 500 і трохи Tesla “для драйву”
Ще з 2008 року він просто щомісяця докуповує великі американські індексні фонди. З українських проєктів — лише Gradus Research Plus. А минулого року, коли Tesla просіла, він зайшов на 10 тисяч доларів — і уже має 15. Nvidia в портфелі теж є, куди ж без неї.
Інші приклади не менш показові
– Ольга Копилова з мережі “Чорноморка” не розпилюється — кожна зароблена гривня йде назад у вертикальну модель: від вилову риби до доставки в ресторан. Уже в п’яти країнах.
– Олексій Давиденко з «Медтехніки» бере приміщення на аукціонах малої приватизації — навіть біля фронту. За час війни відкрив ще 28 магазинів.
Що об’єднує цих підприємців?
Хтось інвестує у картини, хтось — у складські приміщення, одні ставлять на біржові індекси, інші — на роздрібну торгівлю. Інструменти різняться, але підхід однаковий: не жити від місяця до місяця, а вибудовувати позицію на роки вперед.
