Після повернення з фронту ветеран Збройних сил України Сергій Крисак із Борщева відкрив для себе нову справу — плетіння прикрас з бісеру. За кілька місяців він створив чимало стрічкових герданів, відтворюючи давні орнаменти свого краю. Його роботи вже прикрашають колекції власників у США, Франції та Швеції. Про це повідомляє Суспільне.
61-річний Сергій розповідає, що за фахом він столяр і тривалий час працював у різних країнах Європи. Із перших днів повномасштабної війни долучився до оборони, служив на Донецькому напрямку в 53-й окремій механізованій бригаді. З того періоду зберігає кілька особливо цінних речей — підписаний побратимами прапор та подушку, яка супроводжувала його під час служби.
Повернувшись додому після демобілізації, чоловік шукав заняття, яке допоможе йому переключитися та заспокоїтися. Поштовхом стала пропозиція онуки Соломії: вона показала дідусеві прості техніки плетіння, навчила добирати кольори й формувати перші візерунки. Саме з цих уроків і почалася нова творча історія ветерана.
Сергій швидко втягнувся у справу та самостійно змайстрував невеликий станок для роботи. Створення одного виробу займає кілька днів — усе залежить від складності орнаменту. Першими власницями його герданів стали дружина, донька та онучка. Майстер каже, що робить прикраси для рідних із особливою теплотою, а бажання онуки завжди ставить на перше місце: попросить новий дизайн — він береться за роботу.
Ветеран пояснює, що ніколи не знає до кінця, яким буде завершений виріб: «Плетеш, і тільки до середини починаєш бачити, як складається малюнок». Він любить експериментувати та створювати нові мотиви, хоча багато з них ґрунтуються на традиційних борщівських узорах.
Дружина Сергія, Ольга Крисак, розповідає, що чоловік сам малює схеми майбутніх прикрас, а деякі візерунки відтворює зі старовинних сорочок. Особливою вона вважає «борщівський язик» — місцевий різновид стрічкового гердана, до якого додаються торочки зі склярусу чи бісеру. Таку прикрасу колись створювали спеціально до борщівської сорочки, відомої своїми густими чорними вишивками.
У родині зберігається вже кілька унікальних виробів, кожен із яких має свою історію. Донька Тетяна носить гердан, де Сергій відтворив орнамент з її улюбленої вишиванки. Вона ж і допомогла батькові зробити крок у соцмережі — створила Instagram-сторінку, яка за місяць зібрала понад 3,5 тисячі підписників. Саме звідти почали надходити перші замовлення з-за кордону.
Один із герданів майстер передав на благодійний аукціон, щоб підтримати військових. А наступною своєю метою Сергій називає опанування ще одного давнього виду бісерних прикрас — силянок.
