Іран теоретично здатен завдати ударів не лише по Україні, а й по низці країн Європи — зокрема по Греції, Болгарії, Румунії, Молдові, Німеччині та Італії. Такий висновок роблять військові аналітики, оцінюючи наявний у Тегерана ракетний і безпілотний потенціал та досвід його застосування під час масштабних атак на Близькому Сході.
За даними Defense Express, ключову загрозу становлять іранські балістичні ракети середньої дальності. Йдеться, зокрема, про комплекси Khorramshahr, Sejjil, Ghadr і Emad, які за своїми характеристиками здатні уражати цілі далеко за межами регіону. Найбільш небезпечною вважається Khorramshahr: при масі бойової частини близько 1,8 тонни вона має дальність до 2000 кілометрів, а зі зменшеним зарядом може долати до 3000 кілометрів. Це означає, що під потенційною загрозою опиняються не лише Балкани, а й значна частина Центральної Європи.
У разі запусків із північно-західних районів Ірану в зоні прямої досяжності перебувають Греція, Болгарія, Румунія, Молдова та Україна. Якщо ж підтвердяться максимальні показники дальності, ризик може поширитися і на Німеччину, включно зі столицею, а також на Італію разом із Римом. Захист цього напрямку нині базується на багаторівневій системі протиракетної оборони: у Румунії розгорнута американська Aegis Ashore, у Середземному морі чергують есмінці класу Arleigh Burke, а Німеччина додатково може залучати ізраїльський комплекс Arrow 3.
Окрім балістичних ракет, Іран має у своєму арсеналі крилаті ракети Soumar із заявленою дальністю до 2000–3000 кілометрів. Водночас їхній реальний бойовий ефект наразі обмежений завдяки ефективній роботі систем протиповітряної оборони країн-союзників. Не менш серйозну небезпеку становлять ударні безпілотники. Найдальнобійнішим серед них вважається Shahed-136, який може пролетіти до 2500 кілометрів. Меншу дальність мають Arash-2 (приблизно 1600 км) та реактивний дрон Karrar (близько 1000 км), що вже використовувався під час атак на британські об’єкти на Кіпрі.
Для ураження цілей у Європі іранським ракетам і дронам необхідно перетнути повітряний простір Іраку, Сирії, Йорданії або Туреччини. Саме на цих маршрутах вони можуть бути виявлені та знищені силами НАТО. Тому, попри значний арсенал, можливості Тегерана щодо успішних ударів по країнах ЄС суттєво обмежуються щільною системою ППО та ризиком негайної військової відповіді з боку Заходу й Ізраїлю.
Аналітики зазначають, що жорстка риторика іранського керівництва та його військово-технічна взаємодія з Росією лише підсилюють актуальність зміцнення південного флангу європейської безпеки.
Раніше повідомлялося про удари по енергетичній інфраструктурі в Катарі, атаку на нафтовий танкер поблизу узбережжя Оману, зупинку роботи ізраїльського родовища «Левіафан», а також про триваючі взаємні обстріли між Пакистаном та Афганістаном.
